Бджола, що знайшла липу за два кілометри від пасіки, повертається в темний вулик і за кілька хвилин пояснює сестрам, куди летіти. Без слів — танцем, запахом і вібрацією. Мова бджіл — один із найскладніших засобів спілкування у тваринному світі, і пасічник, який розуміє бодай її основи, інакше чує і бачить свою пасіку.
Карл фон Фріш і розгадка танців
Про те, що бджоли «танцюють» на стільниках, пасічники знали ще у XVIII–XIX століттях. Але зміст цих рухів розшифрував австрійський зоолог Карл фон Фріш. Від 1910-х років він працював із бджолами: довів, що вони розрізняють кольори, а потім десятиліттями привчав позначених збиральниць до годівниць із сиропом і спостерігав, як вони танцюють у скляному спостережному вулику.
Головний висновок фон Фріш сформулював у 1940-х: форма і напрямок танцю несуть точну інформацію про відстань до джерела корму і напрямок на нього. Книжка «Мова танців і орієнтація бджіл» (1965) підбила підсумок півстолітньої праці.
1973 року фон Фріш разом із Конрадом Лоренцом і Ніколасом Тінбергеном отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини — за відкриття в галузі організації індивідуальної та групової поведінки тварин. Це одна з небагатьох Нобелівських премій, в основі якої лежать спостереження за звичайними домашніми бджолами.
Життя бджіл подібне до чарівної криниці: що більше з неї черпаєш, то більше в ній залишається.
— Карл фон Фріш
Круговий і виляючий танець
Повернувшись із багатого взятку, збиральниця віддає нектар приймальницям і починає танцювати на стільнику — найчастіше неподалік від льотка, на «танцмайданчику». Довкола неї збираються бджоли-послідовниці: вони торкаються танцівниці вусиками, зчитують рухи, запах квітки і куштують принесений нектар.
Круговий танець бджола виконує, якщо корм близько — у межах кількох десятків метрів: вона бігає невеликим колом, раз у раз змінюючи напрямок. Сигнал звучить приблизно так: «поруч є корм, шукайте за запахом». Нині багато дослідників вважають круговий танець просто дуже коротким виляючим.
Виляючий танець (його ще називають вісімкою) — для далеких джерел. Бджола пробігає прямий відрізок, швидко виляючи черевцем з боку в бік і дзижчачи крилами, потім півколом повертається до початку, знову робить виляючий пробіг і повертається вже з другого боку. Виходить фігура, схожа на цифру 8.
Напрямок: сонце і вертикаль стільника
У вулику темно, і сонця не видно. Тому бджола використовує заміну: напрямок угору вертикальним стільником відповідає напрямку на сонце. Якщо квіти розташовані на 40° правіше від сонця, виляючий пробіг відхиляється на 40° праворуч від вертикалі. Пробіг суворо вгору — «летіть на сонце», донизу — «летіть від сонця».
Відстань: тривалість пробігу
Що далі корм, то довше триває виляючий пробіг. Груба «шкала» — близько секунди виляння на кілометр шляху, але в різних порід і навіть сімей калібрування трохи відрізняється. Бджола вимірює відстань не в метрах, а за «оптичним потоком» — тим, скільки краєвиду пропливає в неї перед очима під час польоту. Тому над водою чи рівним полем дистанція іноді «збивається».
Якість: інтенсивність танцю
Солодкий нектар поблизу вулика — привід танцювати палко: більше повторів, коротші зворотні півкола, більше уваги послідовниць. Слабке джерело бджола рекламує мляво або не рекламує взагалі. Так сім'я без жодного «начальника» перекидає збиральниць на найвигідніші ділянки.
Поправка на рух сонця
Сонце зміщується небом у середньому на 15° за годину. Бджола, яка танцює довго, поступово повертає кут пробігу слідом за сонцем — вона «пам'ятає» його хід. А в хмарну погоду орієнтується за поляризацією світла від ділянок блакитного неба.
Суперечки й докази
Теорію фон Фріша прийняли не одразу. У 1960-х американець Адріан Веннер стверджував, що бджоли знаходять корм лише за запахом, а танець — тільки побічний ритуал. Суперечка розтягнулася на роки і спонукала до десятків експериментів.
- Джеймс Гулд (1975) «ошукав» послідовниць: танцівницям зафарбовували прості вічка, і вони танцювали відносно сили тяжіння, а послідовниці бачили лампу і «читали» танець відносно неї. Новачки летіли туди, куди вказував так прочитаний танець, а не до справжньої годівниці.
- Робот-бджола (Міхельсен, кінець 1980-х — початок 1990-х) — механічна модель на стільнику, яка «танцювала» і скеровувала живих бджіл у заданому напрямку.
- Гармонічний радар (Райлі з колегами, 2005, журнал Nature) — до спинок бджіл-новачків кріпили крихітні транспондери і відстежували політ. Бджоли летіли у вказаному танцем напрямку на вказану відстань, а вже на місці шукали квітку за запахом.
Підсумок: мають рацію обидві сторони. Танець задає вектор, а запах і зір допомагають знайти ціль на останніх метрах.
Інші сигнали на стільнику
Крім «вісімки», бджоли використовують ще кілька сигналів. Вони менш помітні, але розповідають про стан сім'ї.
| Сигнал | Як виглядає | Що означає |
|---|---|---|
| Струшування (вібраційний сигнал) | Бджола хапає іншу ногами і швидко трясе тілом 1–2 секунди | «Активізуйтеся»: більше бджіл виходять на роботу або готуються до вильоту рою |
| Тремор-танець | Повільне «тремтливе» ходіння по стільнику | Збиральниця довго не може здати нектар — потрібні додаткові приймальниці |
| Стоп-сигнал | Короткий удар головою з писком, часто по бджолі, що танцює | «Не клич туди»: біля джерела небезпека або воно переповнене |
Тремор-танець відкрив Томас Сілі на початку 1990-х: він показав, що так сім'я регулює баланс між збиральницями і приймальницями. Коли нектар надходить потужним потоком, бджоли-приймальниці не встигають, і тремор-танці переводять частину бджіл на приймання.
Мова запахів: феромони
Якщо танець — це «мовлення», то феромони — постійне тло, завдяки якому сім'я щохвилини знає, чи все гаразд. Запахи бджола сприймає вусиками: на кожному з них тисячі нюхових пор-пластинок.
Маточна речовина
Матка виділяє маточну речовину (феромон мандибулярних (верхньощелепних) залоз, в англомовній літературі — QMP), головний компонент якої — 9-оксо-2-деценова кислота. Почет бджіл постійно облизує матку і розносить феромон по гнізду. Поки його досить, робочі бджоли не закладають маточників, а їхні яєчники не розвиваються. Якщо матка зникла, сім'я помічає це вже за кілька годин.
Насонова залоза: «сюди, додому!»
На кінчику черевця робочої бджоли є насонова залоза. Бджола піднімає черевце, відкриває залозу і махає крилами, спрямовуючи ароматний потік назад. Запах — лимонно-гераневий: до складу входять гераніол, цитраль і споріднені речовини.
Пасічник бачить це під час посадки рою: коли рій зсипається в роївню чи новий вулик, біля входу шикуються бджоли з піднятими черевцями і «сурмлять» — кличуть решту. Те саме відбувається, якщо струсити бджіл перед льотком: вони швидко знаходять вхід.
Феромон тривоги: запах банана
Ужаливши, бджола залишає жало, а разом із ним — феромон тривоги. Його головний компонент — ізоамілацетат, речовина із запахом стиглого банана чи грушевої есенції. Вартові підхоплюють сигнал, піднімають черевце і махають крилами, поширюючи його, — і до місця ужалення кидаються нові захисниці. Тому за першим ужаленням часто стається ще кілька.
Дим діє двома шляхами. Він заглушує феромон тривоги, і сигнал не поширюється сім'єю. А ще він змушує бджіл набрати меду з комірок: ситі бджоли спокійніші й рідше жалять.
Феромони розплоду і слід на льотку
Личинки виділяють феромони розплоду (суміш естерів жирних кислот, а в наймолодших личинок — леткий E-β-оцимен). Вони спонукають годувальниць годувати розплід, збиральниць — носити пилок, а також стримують розвиток яєчників робочих бджіл. Відкритий розплід у сім'ї — сам собою потужний сигнал, тому рамка з молодим розплодом заспокоює безматочну сім'ю і втримує рій у новому вулику.
Бджоли, що ходять прилітною дошкою, залишають лапками феромон сліду. Він допомагає збиральницям швидше знайти вхід, особливо коли вулик переставили або змінили льоток.
Звуки вулика
Бджоли не чують звуку вухами, як ми, — вони сприймають вібрації стільника ногами і коливання повітря вусиками. Але для пасічника звук — найцінніший спосіб «зазирнути» у вулик, не розбираючи його.
Спів маток
Перед виходом рою або коли в сім'ї є кілька маток, можна почути спів маток. Молода матка, що вже вийшла, «тюкає»: видає серію звуків «тю-тю-тю», притискаючись до стільника. Матки, які ще сидять у маточниках, відповідають глухіше — «квакають» («ква-ква»). Пасічники знають: якщо ввечері біля вулика чути тюкання, сім'я готова вийти другим роєм (втораком).
Гул сім'ї і «виття» безматочної сім'ї
Здорова сім'я гуде рівно і спокійно, а на легкий стукіт по стінці відповідає коротким посиленням гулу, який швидко стихає. Безматочна сім'я звучить інакше: вона «виє» — гул вищий, гучніший, тривожніший, після стуку довго не вщухає. Бджоли на льотку бігають безладно, гірше працюють. Це сигнал до термінового огляду.
Бджолина демократія: як рій обирає дім
Американський біолог Томас Сілі, розвиваючи праці Мартіна Ліндауера, учня фон Фріша, присвятив десятиліття тому, як рій обирає нове житло. Підсумки він описав у книжці «Бджолина демократія» (2010).
- Година 0Рій сідає на гілкуТисячі бджіл висять клубом із маткою всередині. Кілька сотень досвідчених збиральниць стають розвідницями.
- Години — дніПошук і «агітація»Розвідниці оглядають дупла й порожні вулики, а повернувшись, танцюють на поверхні клубу. Що краще місце, то палкіший і довший танець.
- ВідбірСлабкі варіанти згасаютьКожна розвідниця з часом танцює дедалі менше. Прихильниці добрих місць залучають нових «виборців», за погані місця агітувати перестають; конкуренток гальмують стоп-сигнали.
- КворумНа місці 15–20 розвідницьКоли біля одного дупла водночас збирається достатньо розвідниць, вони розуміють: рішення ухвалено.
- ВилітРозігрів і політРозвідниці «сурмлять», рій розігріває м'язи до польотної температури, злітає і прямує за «обізнаними» бджолами до нового дому.
Рій надає перевагу порожнині об'ємом близько 40 літрів із невеликим льотком, розташованій за кілька метрів над землею. Цим користуються пасічники, коли ставлять пастки. Докладніше про те, чому сім'я роїться і як цьому запобігти, — у статті про роїння бджіл.
Що це означає для пасічника
Знання бджолиної мови — не лише цікава наука, а й пряма користь на пасіці.
- Працюйте з димарем. Невелика порція диму в льоток перед відкриттям вулика заглушує феромон тривоги. Димте помірно: надлишок диму збиває бджіл із роботи.
- Не пахніть «тривогою». Жодних бананів, різкої парфумерії і запаху поту. Чистий одяг і спокійні рухи зменшують кількість ужалень.
- Позначайте матку. Знайти її на рамці значно простіше, а ви точно знаєте, чи це та сама матка, — інакше тиха заміна маток минає непоміченою.
- Слухайте вулик. «Виття» влітку чи неспокійний гул узимку — сигнал до огляду. Тюкання маток у ройову пору — попередження про вторак.
- Спостерігайте за льотком. Бджоли з піднятими черевцями біля входу — нормальний «збір» після струшування чи посадки рою; багато бджіл з обніжжям — у сім'ї є розплід і матка працює.
- Використовуйте запахи собі на користь. Рамка відкритого розплоду втримає рій у новому вулику, а принада з цитралем приверне рій до пастки.
Усе, що ви почули й побачили біля льотка, — «виття», тюкання, незвичну поведінку бджіл, — записуйте в журнал оглядів: так легше помітити закономірності й не пропустити проблему. Про устрій сім'ї та ролі бджіл — у статті про бджолину сім'ю.
