Увесь рік пасіки — підготовка до кількох тижнів літа, коли контрольний вулик додає по три–п'ять кілограмів на день. Це головний взяток, і від нього залежить, чи буде сезон медовим, чи «на корм». Розбираємо, які літні медоноси його дають, скільки меду можна очікувати з гектара, чому липа виділяє нектар не щороку і як читати графік ваг, щоб не проґавити початок і кінець.
Що таке головний взяток і як його побачити
Взяток на пасіці є майже завжди, поки щось цвіте: верба, сади, кульбаба, конюшина. Але навесні й на початку літа бджоли приносять рівно стільки, скільки сім'я з'їдає на розвиток, — це підтримувальний взяток. Головний взяток — період, коли нектару приносять помітно більше, ніж сім'я витрачає, і надлишок складається в стільники як товарний мед. У середній смузі він зазвичай припадає на кінець червня — липень, триває від десяти днів до місяця й дає основну частину врожаю року.
Помітити його можна з поведінки бджіл: щільний літ аж до темряви, вулик гуде вночі — сім'я випаровує воду з нектару, біля льотка пахне медом, бджоли «побілили» верх стільників свіжим воском. Але точний інструмент один — контрольний вулик на вагах. Сильну сім'ю ставлять на ваги й щовечора записують вагу. Приріст 0,5–1 кг — підтримувальний взяток; 2–5 кг на добу — головний; у вдалі дні на липі чи іван-чаї сім'я може принести 8–10 кг і більше. Коли приріст змінюється мінусом, взяток закінчився: час знімати магазини й відкачувати.
Якщо на пасіці стоять розумні ваги Beehive, графік приросту малюється сам: видно і день, коли «пішла» липа, і провал у дощовий тиждень, і момент, коли сім'я перейшла від набору до витрат. З одного графіка за два–три сезони у вас складеться власна картина взятку у вашій місцевості — точніша за будь-який довідник.
Головні літні медоноси
Медопродуктивність нижче вказано в кілограмах меду з гектара суцільного цвітіння — це не те, що збере ваша пасіка, а потенціал рослини в добрих умовах. За різними джерелами цифри помітно розходяться, тож вважайте їх орієнтиром, а не обіцянкою.
Ліс і узлісся: малина, крушина, іван-чай
Малина (Rubus idaeus) цвіте в середині червня — на початку липня на зрубах, узліссях і в садах. Медопродуктивність лісових заростей — приблизно 60–100 кг/га, за деякими даними до 150. Її цінують за надійність: пониклий цвіт захищає нектар від дощу, і бджоли працюють на малині навіть у прохолодну похмуру погоду, коли липа мовчить. Мед світлий, з ніжним ароматом, кристалізується повільно.
Крушина ламка (Frangula alnus) — непримітний чагарник вологих лісів, який цвіте довго, з кінця травня до липня, і дає за різними оцінками 15–35 кг/га. Сама собою товарного меду не дає, але в лісових районах разом із малиною закриває червневий безвзятковий період.
Зніт вузьколистий, він же іван-чай (Chamaenerion angustifolium), — головний медонос півночі, зрубів і згарищ. Цвіте з початку липня до середини серпня, медопродуктивність 300–500 кг/га, у вологе тепле літо називають і 600. Нектар виділяється рясно за теплої вологої погоди; у посуху іван-чай швидко «пересихає». Мед водянисто-прозорий із зеленкуватим відтінком, дуже ніжний, кристалізується в білу салоподібну масу. Зарості іван-чаю живуть 5–7 років після вирубки чи пожежі, потім їх глушить молодий ліс — пасічники кочують за ними.
Лука й поле: конюшина, буркун, синяк, еспарцет
Конюшина біла (Trifolium repens) цвіте з червня до самої осені на пасовищах, узбіччях, у дворах. Медопродуктивність 50–100 кг/га, але вона сильно залежить від вологи: у сухе літо конюшина майже не виділяє нектару, після дощів оживає. Мед світлий, майже білий, з тонким смаком, кристалізується швидко. Червона конюшина бджолам доступна гірше: довга трубка квітки — для джмелів, бджоли беруть із неї нектар лише за рясного виділення й на другому укосі.
Буркун білий і жовтий (Melilotus albus, M. officinalis) — одні з найпродуктивніших лучних медоносів: 200–300 кг/га, у добрих умовах до 500. Дворічник, цвіте з червня до серпня, росте на пустирях, насипах, перелогах, і його сіють як сидерат і кормову культуру. Посухостійкий і виділяє нектар навіть у спеку, коли конюшина вже здалася. Мед світло-бурштиновий або білий, з легким ванільним ароматом, кристалізується в дрібнозернисту масу.
Синяк звичайний (Echium vulgare) — рослина сухих схилів і степу, близький родич огіркової трави (бораго). Цвіте в червні — липні, за довідниками дає 300–400 кг/га і не боїться посухи: нектар виділяється весь день, і бджоли летять на нього охочіше, ніж на більшість сусідів. Мед світло-бурштиновий, густий, повільно кристалізується. На півдні синяк спеціально підсівають біля пасік.
Еспарцет (Onobrychis) — кормова культура півдня: України, Чорнозем'я, Кавказу, півдня Європи. Цвіте наприкінці травня — у червні, дає близько 100–300 кг/га (за різними джерелами до 400), часто це перший сильний взяток степової зони. Мед світло-бурштиновий, прозорий, з ніжним ароматом, кристалізується повільно.
Волошки: синя (Centaurea cyanus) у посівах жита й пшениці та лучна (C. jacea) на луках і перелогах. Продуктивність 30–100 кг/га, у лучної — вища, і цвіте вона до вересня. Мед синьої волошки зеленкуватий, з легкою мигдальною гірчинкою. Лучне різнотрав'я — герань, свербіжниця, звіробій, материнка, шавлія, дика м'ята — разом дає 20–50 кг/га, зате довго, з червня до серпня, і в лучно-пасовищних районах складається в неквапливий, але рівний взяток і поліфлорний мед із багатим смаком.
Липа — королева середньої смуги
Липа дрібнолиста (Tilia cordata) цвіте наприкінці червня — в середині липня, усього 10–14 днів, і за цей час у вдалий рік дає більше, ніж усі інші медоноси разом. Медопродуктивність суцільних насаджень оцінюють у 500–1000 кг/га, одного дорослого дерева — приблизно в 10–15 кг; на Далекому Сході, де ростуть липа амурська й маньчжурська, контрольний вулик показує по 10–20 кг на добу. У місті липи в парках і на вулицях дають міським пасікам стабільний, хоч і менший взяток.
Але липа примхлива. Вона виділяє нектар за теплої, вологої й тихої погоди, найкраще за +20…+26 °C після теплої ночі. Холодна ніч, сухий вітер, спека понад 30 °C або дощ, що вимиває нектар із відкритої квітки, — і взятку немає. Добре липа «дає» раз на три–п'ять років, і досвідчені пасічники ніколи не роблять ставку на сезон тільки на неї. Має значення й вік: дерева, молодші за 20–25 років, цвітуть слабко, максимум — у 40–80-річних, а старі й затінені дають мало. Мед світло-бурштиновий, з характерним ментолово-липовим ароматом, кристалізується за 1–3 місяці у світлу дрібнозернисту масу.
Сільгоспкультури: гречка, соняшник, коріандр
Гречка (Fagopyrum esculentum) — головний польовий медонос Білорусі, України, Поволжя та Чорнозем'я. Цвіте з липня до середини серпня, 30–40 днів, медопродуктивність 60–100 кг/га, на добрих сортах і ґрунтах називають 150–200. Головна особливість — нектар виділяється у першій половині дня: зранку бджоли летять на гречку масово, а до обіду квітки «пересихають» і літ стихає. Любить теплі ночі й вологе повітря; у суху спеку дає мало. Мед темний, червонувато-коричневий, з різким смаком і ароматом, багатий на залізо, кристалізується швидко й великозернисто.
Соняшник (Helianthus annuus) — медонос степового півдня: України, півдня Росії, Угорщини, Балкан. Цвіте в липні — серпні близько місяця, дає 30–50 кг/га; сучасні гібриди виділяють менше, ніж старі сорти, але площі величезні, і соняшник лишається головним взятком цілих областей. Мед золотисто-жовтий, з легкою терпкістю, кристалізується дуже швидко — протягом двох–трьох тижнів, іноді просто в стільниках. Відкачувати його треба одразу й не залишати на зиму.
Коріандр (Coriandrum sativum) сіють на півдні як ефіроолійну культуру. Цвіте в червні — липні, медопродуктивність за різними даними 100–200 кг/га й вище. Мед бурштиновий, із сильним пряним ароматом, який згодом м'якшає; кристалізується повільно.
Сіяні медоноси: фацелія та інші
Фацелія пижмолиста (Phacelia tanacetifolia) — найкращий із сіяних медоносів і найдоступніший спосіб керувати взятком. Зацвітає через 5–7 тижнів після сівби й цвіте близько місяця; сіючи в три–чотири строки з травня до липня, можна отримати цвітіння з червня до заморозків. Медопродуктивність 150–300 кг/га, у тепле вологе літо називають і 400–500. Нектар виділяється весь день, і бджоли працюють на фацелії до вечора. Мед світлий, майже білий або зеленкуватий, ніжний, кристалізується повільно. Смуга фацелії на 0,5–1 га поруч із пасікою закриває червневий безвзятковий період і тримає сім'ї в робочому стані до липи. Поряд сіють гірчицю білу (зацвітає ще раніше, через 4–5 тижнів), огіркову траву, буркун, а на півдні — синяк і еспарцет.
Верес: місток в осінь
У серпні літо здає позиції: відцвітають липа й іван-чай, доцвітає гречка. На пісках і болотах зацвітає верес (Calluna vulgaris) — на Поліссі, у Прибалтиці, Скандинавії він дає останній товарний мед, темний, желеподібний, з гірчинкою. Про верес, золотарник та інші медоноси кінця сезону — у статті про осінні медоноси.
Літні медоноси: строки, продуктивність, мед
Строки — для Білорусі та середньої смуги Росії; в Україні й на півдні Європи все на один–три тижні раніше, на півночі — пізніше.
| Медонос | Тип | Цвітіння | кг/га | Мед |
|---|---|---|---|---|
| Малина | лісовий, садовий | середина червня — початок липня | 60–100 | світлий, ніжний, кристалізується повільно |
| Крушина | лісовий | кінець травня — липень | 15–35 | у суміші з лісовим |
| Іван-чай (зніт) | лісовий, згарища й зруби | липень — середина серпня | 300–500 | прозорий, зеленкуватий, кристалізується в білу масу |
| Конюшина біла | дикорослий, пасовища | червень — вересень | 50–100 | майже білий, тонкий смак, сідає швидко |
| Буркун білий і жовтий | дикорослий, сіяний | червень — серпень | 200–300 | світлий, ванільний аромат, дрібнозернистий |
| Синяк | дикорослий, сіяний (південь) | червень — липень | 300–400 | світло-бурштиновий, густий, сідає повільно |
| Еспарцет | сільгоспкультура (південь) | кінець травня — червень | 100–300 | світло-бурштиновий, прозорий, сідає повільно |
| Волошка синя / лучна | бур'ян у посівах / лучний | червень — серпень / вересень | 30–100 | зеленкуватий, з мигдальною гірчинкою |
| Липа дрібнолиста | лісовий, парковий | кінець червня — середина липня | 500–1000 | світло-бурштиновий, ментоловий аромат, сідає за 1–3 місяці |
| Гречка | сільгоспкультура | липень — середина серпня | 60–100 (до 200) | темний, різкий, багатий на залізо, сідає швидко |
| Соняшник | сільгоспкультура (південь) | липень — серпень | 30–50 | золотистий, сідає за 2–3 тижні |
| Коріандр | сільгоспкультура (південь) | червень — липень | 100–200 | бурштиновий, пряний аромат |
| Фацелія | сіяний | через 5–7 тижнів після сівби | 150–300 | світлий, ніжний, сідає повільно |
| Лучне різнотрав'я | дикоросле | червень — серпень | 20–50 | поліфлорний, багатий смак |
| Верес | дикорослий | серпень — вересень | 100–200 | темний, желеподібний, з гірчинкою |
Типи взятку за регіонами й безвзятковий період
Який саме медонос стане головним, залежить від того, що оточує пасіку. Прийнято розрізняти три типи взятку.
- Лісовий — Білорусь, північ і захід Росії, Прибалтика, Скандинавія, Карпати. Основа — малина й крушина в червні, липа на початку липня, іван-чай на зрубах у липні — серпні. Взяток розтягнутий, рідко дуже сильний, зате стабільний: коли мовчить липа, дає мед малина чи іван-чай.
- Польовий — південь Білорусі, Україна, Чорнозем'я, Поволжя, південь Польщі, Угорщина. Ріпак у травні — червні, еспарцет і коріандр, потім гречка й соняшник у липні — серпні. Взяток залежить від сівозміни: поле, яке цього року було під гречкою, наступного стане пшеничним, і пасіку доводиться перевозити.
- Лучний і степовий — заплави, пасовища, цілинні схили. Конюшина, буркун, синяк, волошка, різнотрав'я з червня до серпня. Взяток рівний, 1–2 кг на день, мед поліфлорний.
У більшості місцевостей літо поділене на два періоди. Перший — підтримувальний взяток травня — початку червня: сади, кульбаба, ріпак, клен. Другий — головний, із кінця червня. Між ними, зазвичай у другій половині червня, настає безвзятковий період: сади відцвіли, липа ще не розкрилася. Це найбільш ройовий час сезону: сім'ї сильні, роботи немає, і все, що не встигли зробити проти роїння, дасться взнаки саме зараз.
Пережити безвзятковий період допомагають чотири речі: сіяні медоноси (фацелія, гірчиця, буркун), посіяні в травні; кочівля на малину, крушину чи ранній буркун; завантаження сімей роботою — відводки, вощина, виведення маток; і спокій — не виламувати маточники без розбору, а ділити сильні сім'ї, які однаково зібралися роїтися. Докладніше про ройовий період — у статті про роїння бджіл.
Чому нектар виділяється не завжди
Медонос цвіте — а ваги стоять. Так буває часто, і причина майже завжди в погоді. Нектар — це цукровий розчин, який рослина виділяє з нектарників, коли має надлишок продуктів фотосинтезу й води. Будь-який дефіцит перекриває кран.
- Температура. Більшість медоносів виділяють нектар за +20…+30 °C, оптимум для липи й гречки — +22…+26 °C. Нижче +15 °C виділення майже припиняється, вище +32 °C нектар густішає й висихає у квітці.
- Тепла ніч. Нектар, який бджоли зберуть завтра, рослина готує вночі. Після холодної ночі (нижче +10…+12 °C) липа й гречка зранку майже порожні, навіть якщо день спекотний. Нічні заморозки в червні знищують взяток на кілька днів.
- Вологість. Найкраще виділення — за 60–80 % вологості повітря, після теплого дощу, у парку погоду. Сухий вітер (суховій) за день «висушує» і липу, і гречку. Але й злива під час цвітіння вимиває нектар із відкритих квіток липи, малини, іван-чаю.
- Посуха. За нестачі вологи в ґрунті рослина припиняє виділяти нектар і скидає квітки. Конюшина, іван-чай і гречка страждають першими; буркун і синяк тримаються найдовше.
- Сама рослина. Вік (липа), сорт (соняшник, гречка), стан після минулого року, рясність цвітіння. Липа рясно цвіте й дає нектар раз на три–п'ять років — після року рясного цвітіння дерево відпочиває.
Кочівля на медоноси
Якщо біля пасіки немає власного сильного медоносу, по нього їдуть. Кочівля — перевезення сімей до квітучого масиву: на ріпак у травні, на липу чи малину на початку липня, потім на гречку, іван-чай, соняшник, верес. Стаціонарна пасіка в середньому збирає один–два головні взятки, кочова — три–чотири за сезон, і врожай відрізняється в рази. Але кочівля коштує сил, грошей і ризику, тож порахуйте, чи варта вона того.
Відстань. Бджола літає по нектар і за 5–7 км, але продуктивний радіус — близько 2–3 км: далі збиральниця спалює на дорогу майже стільки ж, скільки приносить. Коло радіусом 2 км — це приблизно 1250 га, радіусом 3 км — близько 2800 га. Якщо масив гречки чи липовий ліс лежить далі ніж за 3 км від пасіки, для ваших бджіл його майже не існує; ближче 1 км — працює на повну силу. Звідси просте правило: кочувати варто, якщо медонос далі 3 км, а його площа на новому місці — хоча б десятки гектарів польової культури або суцільні насадження липи, іван-чаю.
Навантаження на масив. Орієнтири за нормами бджолозапилення: на гречку ставлять 2–3 сім'ї на гектар, на соняшник — 0,5–1, на фацелію й буркун — 2–4, на липовий ліс — кілька сімей на гектар насаджень у радіусі льоту. Якщо на тому самому полі вже стоять три чужі пасіки, взяток доведеться ділити на всіх. Насиченість пасіками зростає щороку, особливо біля ріпаку й соняшнику, і про місце краще домовлятися заздалегідь — із господарством і з сусідами.
Коли і як. Вивозять сім'ї на початок цвітіння, а не в його розпал: бджолам потрібно два–три дні, щоб освоїти місцевість. Перевозять уночі або рано-вранці, коли всі збиральниці вдома, із зачиненими льотками, відкритою вентиляцією та надійно скріпленими корпусами. На місці ставлять вулики льотками до масиву, а контрольний вулик — на ваги з першого вечора: він одразу покаже, чи виділяє медонос нектар, чи пора їхати далі. Вивозять, коли приріст падає до нуля два–три дні поспіль. Не забувайте, що в різних країнах кочівля вимагає ветеринарного паспорта пасіки й повідомлення місцевої служби — з'ясуйте правила у себе.
Як спланувати сезон
Строки цвітіння зміщуються з року в рік: у ранній рік липа розкривається в середині червня, у пізній — після 10 липня; різниця між півднем Білорусі та Смоленщиною — тиждень–півтора, між Києвом і Петербургом — два–три. Тому планувати варто не за датами, а за двома речами.
Перша — фенологія вашої місцевості: від масового цвітіння кульбаби до липи в середній смузі минає близько 40–45 днів, від липи до гречки — один–два тижні. Побачили кульбабу — через шість тижнів липа, а отже, збиральниці для неї мають вивестися з яєць, відкладених саме зараз. Друга — карта. На сайті є карта цвітіння медоносів: для будь-якої точки вона показує очікувані строки цвітіння липи, гречки, іван-чаю, соняшнику та інших рослин з поправкою на клімат. А в застосунку Beehive такий самий календар цвітіння вбудовано в картку пасіки, і він розраховується за її координатами — так зручно звіряти, що має зацвісти біля ваших вуликів цього тижня, і зіставляти це з графіком ваг. Для великих міст Білорусі та Росії є готові календарі цвітіння.
- Визначте свій головний медонос. Обійдіть чи об'їдьте радіус 2–3 км навколо пасіки: скільки там липи, якими культурами засіяно поля, чи є свіжі зруби, луки, пустирі з буркуном.
- Відлічіть назад 40–45 днів від очікуваного початку його цвітіння — це вікно, коли сім'ї мають вирощувати максимум розплоду.
- Закладіть місток через безвзятковий період: посійте фацелію на початку травня, заплануйте відводки й виведення маток на червень.
- Вирішіть, чи кочувати. Якщо головного медоносу в радіусі льоту немає або він далеко — знайдіть масив і домовтеся про місце заздалегідь.
- Запишіть підсумки. Дата початку й кінця взятку, добові прирости, погода, відкачування — за два–три роки щоденник пасічника стане вашим особистим календарем медоносів.
Що цвіте до головного взятку — у статті про весняні медоноси, що після — про осінні, а як літні роботи вкладаються в рік пасіки — у календарі пасічника.
